Дизайнер взуття, який став добровольцем-кулеметником у Бригаді швидкого реагування НГУ та мандрівник-інструктор з виживання, який був добровольцем у батальйоні імені генерал-майора Сергія Кульчицького, турист і спеціаліст з генної інженерії, який став медиком на війні у складі ЗСУ та учителька англійської, яка з початку військової агресії на Донбасі стала волонтеркою...
Вони не розтратили запал рухати себе та людей, які потребують єдності, хвилі національного відродження та досвіду. Неоціненного досвіду, який рятує життя, підіймає із безодні.
Їхня робота в таборах – це ініціація, максимальний досвід, який стане причиною формування активного світобачення у дітей. Тоді, якщо з них сформується повноцінний мислячий громадянин – він зможе сам приймати рішення у загрозах і у якій формі долучитися.
Історія почалася у 2016 році, коли команда добровольців на чолі з бувшим нацгвардійцем та мандрівником Олександром Чубом взялися розвивати азарт до мандрівництва, самостійне та креативне мислення, баланс між творчістю та активним фізичним станом. А поза всім формувати цінності свідомого українця.
Вони назвали себе «Строкатими єнотами» і поселилися в містечку Уніж, яке розташоване в центрі Дністровського каньйону на Прикарпатті.
У знайомого Сашка Чуба – Владислава Кириченка, відомого громадського діяча, засновника видавництва «Наш формат» є локація Уніж, де він планував запустити дитячі табори. А дівчата із соціальної служби Добровольчого Українського Корпусу вже займалися дітьми бійців підрозділу і у них була можливість це реалізувати. Саме так і знайшлися ті, у кого є ідея, у кого є діти, і той, хто мав локацію.
Так і почалася історія «Строкатих єнотів» з табору «Кузня Уніж». Тоді в ньому взяли участь 54 учасників зі всієї України. Наступний табір вони провели у 2018, запросивши 60 дітей (з них 26 із сімей загиблих і тяжко поранених) волонтерів, воїнів і української інтелігенції.
У 2019 році наші герої організували табір Різдвяний Уніж. А 8-17 липня того ж року відбувся потужний табір Єноти-патріоти, який вони провели за підтримки Міністерства молоді та спорту та організації Nova Ukraine. Учасниками програми також стали діти бійців України. Фінансово їх підтримують волонтери-друзі з фонду «Будуємо Україну разом» .
Вони не розтратили запал рухати себе та людей, які потребують єдності, хвилі національного відродження та досвіду. Неоціненного досвіду, який рятує життя, підіймає із безодні.
Їхня робота в таборах – це ініціація, максимальний досвід, який стане причиною формування активного світобачення у дітей. Тоді, якщо з них сформується повноцінний мислячий громадянин – він зможе сам приймати рішення у загрозах і у якій формі долучитися.
Історія почалася у 2016 році, коли команда добровольців на чолі з бувшим нацгвардійцем та мандрівником Олександром Чубом взялися розвивати азарт до мандрівництва, самостійне та креативне мислення, баланс між творчістю та активним фізичним станом. А поза всім формувати цінності свідомого українця.
Вони назвали себе «Строкатими єнотами» і поселилися в містечку Уніж, яке розташоване в центрі Дністровського каньйону на Прикарпатті.
У знайомого Сашка Чуба – Владислава Кириченка, відомого громадського діяча, засновника видавництва «Наш формат» є локація Уніж, де він планував запустити дитячі табори. А дівчата із соціальної служби Добровольчого Українського Корпусу вже займалися дітьми бійців підрозділу і у них була можливість це реалізувати. Саме так і знайшлися ті, у кого є ідея, у кого є діти, і той, хто мав локацію.
Так і почалася історія «Строкатих єнотів» з табору «Кузня Уніж». Тоді в ньому взяли участь 54 учасників зі всієї України. Наступний табір вони провели у 2018, запросивши 60 дітей (з них 26 із сімей загиблих і тяжко поранених) волонтерів, воїнів і української інтелігенції.
У 2019 році наші герої організували табір Різдвяний Уніж. А 8-17 липня того ж року відбувся потужний табір Єноти-патріоти, який вони провели за підтримки Міністерства молоді та спорту та організації Nova Ukraine. Учасниками програми також стали діти бійців України. Фінансово їх підтримують волонтери-друзі з фонду «Будуємо Україну разом» .
“
Як казав мій знайомий: військові чи добровольці – це люди, які здатні на вчинок. Ці вчинки формують досвід. Наше життя базується на ньому і воно стає більш досконалим, якщо його передавати ефективно. Я думаю «Строкаті єноти» – це місце, де збираються ті, хто готовий до досвіду… Рівноцінно як ментори, так і діти
Про що табори «Строкатих єнотів»?
З організатором «Строкатих єнотів» мандрівником Олександром Чубом Максим знайомий із часів Добровольчого Українського Корпусу.
Починав Сашко добровольцем Батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького НГУ, під Слов`янськом… У жовтні 2014-го у складі ДУК його поранило у Донецькому аеропорту, і після того активна участь у війні закінчилася.
Інструктори та ментори в таборі – або чинні військові, добровольці в резерві, або ментори із української школи лідерства. Олександр їх спочатку тестує і дивиться як вони волонтерять, а тоді бере інструкторами в табір. Є люди, які приїздять на декілька днів дати майстер-клас, є бувші військові з різних підрозділів, вони викладають тактичну медицину, тактику та туризм.
Військові ментори не говорять з дітьми про війну. Табір не про це, кажуть хлопці, хоч там і є діти загиблих та діти учасників бойових дій, бо це не зовсім військово-патріотичний табір. Але якщо у «єнотів» виникають дорослі питання на цю тему, вони розповідають, що можуть.
Їхня тактична медицина в таборах – це комплекс дій під час катастроф, як надати допомогу, який номер набрати, а не лізти спочатку у вени. На заняттях з тактики говорять про дії з небезпечними предметами. А години страйкболу, скоріше, як розвага і фізична підготовка.
Сьогодні серед «Строкатих єнотів» є бувалі, які вже приїздять третій рік поспіль. Минулого року всього було 300 дітей, а цього вже 500. Знаково, що 60 % з них, це діти, які вже бували у них.
(на фото Олександр Чуб)
Починав Сашко добровольцем Батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького НГУ, під Слов`янськом… У жовтні 2014-го у складі ДУК його поранило у Донецькому аеропорту, і після того активна участь у війні закінчилася.
Інструктори та ментори в таборі – або чинні військові, добровольці в резерві, або ментори із української школи лідерства. Олександр їх спочатку тестує і дивиться як вони волонтерять, а тоді бере інструкторами в табір. Є люди, які приїздять на декілька днів дати майстер-клас, є бувші військові з різних підрозділів, вони викладають тактичну медицину, тактику та туризм.
Військові ментори не говорять з дітьми про війну. Табір не про це, кажуть хлопці, хоч там і є діти загиблих та діти учасників бойових дій, бо це не зовсім військово-патріотичний табір. Але якщо у «єнотів» виникають дорослі питання на цю тему, вони розповідають, що можуть.
Їхня тактична медицина в таборах – це комплекс дій під час катастроф, як надати допомогу, який номер набрати, а не лізти спочатку у вени. На заняттях з тактики говорять про дії з небезпечними предметами. А години страйкболу, скоріше, як розвага і фізична підготовка.
Сьогодні серед «Строкатих єнотів» є бувалі, які вже приїздять третій рік поспіль. Минулого року всього було 300 дітей, а цього вже 500. Знаково, що 60 % з них, це діти, які вже бували у них.
(на фото Олександр Чуб)
“
Строкаті» – це про азарт, мандри, витримку, самопізнання та спілкування з близькими по духу.
Вони мають рожеві мрії навчити виживати, але для цього, певен організатор – треба давати круту екстремальну пропозицію, а якщо у дитини немає відгуку – не силувати. Бо це може породити протест і страх у майбутньому.
Вони мають рожеві мрії навчити виживати, але для цього, певен організатор – треба давати круту екстремальну пропозицію, а якщо у дитини немає відгуку – не силувати. Бо це може породити протест і страх у майбутньому.
“
Треба стимулювати дітей до подолання цих викликів, які ми пропонуємо в таборах і поступово нарощувати складність. Якщо нас питають у чому наш успіх, я кажу: ми просто не чіпаємо дітей, коли вони не хочуть йти на контакт.
«Строкаті» мають на меті допомагати молоді формуватися як особистість через труднощі. Весь епос, яким ми захоплюємося, Одісея, Ілліада чи пригодницькі романи про Тома Сойєра, капітана Гранта – це все про те, як герої втрапили в труднощі і їх подолали. Ми читаємо ці книги і захоплюємося цими хлопцями, а в житті цих труднощів, власне, як і героїв стає все менше, – каже Олександр.
«Строкаті» мають на меті допомагати молоді формуватися як особистість через труднощі. Весь епос, яким ми захоплюємося, Одісея, Ілліада чи пригодницькі романи про Тома Сойєра, капітана Гранта – це все про те, як герої втрапили в труднощі і їх подолали. Ми читаємо ці книги і захоплюємося цими хлопцями, а в житті цих труднощів, власне, як і героїв стає все менше, – каже Олександр.
Табори після війни: чому?
За словами Максима Кривцова, війна вчить не зважати на стрес, що це як човник, який пропливає повз. Бо немає коли: ти або робиш, або помираєш. Тому говорить, що на таборах ментори до всього ще й намагаються вчити дітей бути гнучкими.
Адже, світ постійно змінюється і треба бути готовим до цього, та і в цілому доросле життя – це про велику відповідальність…
За словами Максима Кривцова, війна вчить не зважати на стрес, що це як човник, який пропливає повз. Бо немає коли: ти або робиш, або помираєш. Тому говорить, що на таборах ментори до всього ще й намагаються вчити дітей бути гнучкими.
Адже, світ постійно змінюється і треба бути готовим до цього, та і в цілому доросле життя – це про велику відповідальність…
“
“
Наша участь у війні – це наслідок активної громадської позиції, а не причина. Якщо будуть активні громадяни, вони будуть розуміти, що вони захищають свою країну і оселю, будуть добровольці. А якщо буде сіра маса – то жени чи не жени їх в армію, а результату не буде, – говорить організатор.
Максим же вважає, що війна виховує відповідальність.
"Раніше ти міг просто не звернути увагу, бо звертати увагу це не зручно, витрачати ресурси, а війна вчить розуміти відповідальність і не цуратися її. Ми говорили з дітьми про незалежність саме в свято. І у мене був рій дітей 14-16 років. Ми говорили про українізацію. Тоді один 13-річний хлопчик сказав, що незалежність – це про відповідальність. І тому ми її не здобули повною мірою, бо дуже "класно", коли за тебе хтось вирішує і ти можеш перекласти помилки на когось іншого.
Громадське суспільство – це відповідальність один перед одним і вона почала формуватися… У нас відкрилося розуміння своєї спроможності і загальноукраїнської ідентичності... А коли ти був на війні ти усвідомлюєш за собою здатність на вчинок та на зміни.
Максим же вважає, що війна виховує відповідальність.
"Раніше ти міг просто не звернути увагу, бо звертати увагу це не зручно, витрачати ресурси, а війна вчить розуміти відповідальність і не цуратися її. Ми говорили з дітьми про незалежність саме в свято. І у мене був рій дітей 14-16 років. Ми говорили про українізацію. Тоді один 13-річний хлопчик сказав, що незалежність – це про відповідальність. І тому ми її не здобули повною мірою, бо дуже "класно", коли за тебе хтось вирішує і ти можеш перекласти помилки на когось іншого.
Громадське суспільство – це відповідальність один перед одним і вона почала формуватися… У нас відкрилося розуміння своєї спроможності і загальноукраїнської ідентичності... А коли ти був на війні ти усвідомлюєш за собою здатність на вчинок та на зміни.
СХОЖІ МАТЕРІАЛИ
