Стратегія розвитку будь-якої організації чи бренду зазвичай починається з питань: хто створює, що, для кого, навіщо, у чому унікальність та цінність роботи в загальній таблиці людських потреб. Перше питання ХТО – це дослідження людей.

Тому ми взялися розповісти читачам про теорію поколінь та особливості кожної генерації в контексті побудови здорових взаємостосунків у військовому колективі в умовах війни. І чому виникають внутрішні та зовнішні конфлікти інтересів та як впровадити у військовий процес уміння використовувати вікові переваги?

Вважається, що кожні 15-20 років у людей формуються нові системи цінностей та поведінка, характерні для конкретного покоління. Люди однієї вікової групи розділяють погляди та моделі поведінки, схожі емоційні стани, оскільки вони ростуть в однакових історичних умовах.

ІНФОРМАЦІЯ З ІНТЕРНЕТУ
Як зрозуміти генерацію?

Майор Ірина Кардинал - психолог з 15-річною практикою. Каже, що власна приналежність до структури, розуміння свого місця в ієрархії (начальник-підлеглий) та потреб ближніх – стосується і ґендеру, і генерації покоління, і релігії – бо це не про толерантність один до одного, а про власну та колективну ефективність.

60-річні (бебі бумери) – це ті, хто пройшов епоху СРСР у найкращі роки життя, коли діяли чіткі правила, були усталені пріоритети та притаманні тим часам цінності.
Фото Олексія Павлюка
Якщо ти командир, то ти в курсі, що і як працює, і хто від кого, що хоче. 80-90-ті були у стані спокійної служби і це для покоління бебі бумерів цінно, тому сьогодні мало військових, хто не згадує ті роки, бо молодість – має вау-ефект.
Криза позбавляє зони комфорту. А креатив – це стрес для мозку. Тому люди 1950-х років важко адаптуються до нових рішень. (А “ікси” (40-річні) легко справляються з новими викликами). Про покоління 40-річних (Х) психологиня каже, що вони постійно перебувають в стані кризи. 

60-річні, каже психологиня, найчастіше - це вже самодостатні, зрілі особистості, у яких низький рівень цілеутворення. Якщо у 40-річних ще є необхідність вивчити дітей, купити квартиру, то 60-річні, найчастіше мають дорослих дітей, сформовану фінансову базу і звичку нею керувати.

«У» (25+) – першопрохідці: економічна криза, новоутворення держави та структур, безсумнівно вплинули на них.  

Більшість з них гнучкіші в плані адаптації ніж їхні батьки. Для них, як правило, “чорна полоса” в житті - можливість рестарту.  
Їхні батьки виживали і тому у “ігреків” сформувалася ментальність кризи, розруха та адаптація – для них звичний стан.

20 річні (Z) – це діти технологій, які живуть для себе. Генерація «зетів» не боїться помилок, бо у них все життя попереду і є час на їх виправлення. Це добре для створення, але небезпечно для збереження фундаменту.
Фото Олексія Павлюка
Зетівці самодостатньо стверджують: «я володію технологіями, я знаю більше і ніхто не може вказувати мені. Але молодь  програє емоційно. Молодь – це цифра, а цифра завжди програє емоції. Цифрова людина не має емпатії, вона не відчуває внутрішній стан іншої людини, хоча й має добру інтуїцію для власного виживання.
Віктору Голумбівському 44 (Х), чоловік з 17 років у військовому середовищі. Він знає як працювати зі старшими та молодшими, бо за десятки років усвідомив причини та наслідки суспільних змін.

Підлаштовуватися під старий порядок і під амбітну молодь – це вимушені міри “іксів”, щоб зберегти баланс, який вони цінують понад усе.

Він представник покоління “кризи”. Коли занепав СРСР та всі усталені структури, то людям треба було починати все з початку. Офіцери втомилися розбудовувати, реформувати що-небудь на перспективу, бо на горизонті не був визначений напрям розвитку незалежної України. 
Фото Олексія Павлюка
 Мені ніхто змолоду не казав вчити мову, готуватися до спільних навчань з Європою чи Америкою. Як і тоді сьогодні військові 50+, які впливають на процеси – залежні від обставин поточного часу, вони оцінюють ситуацію на сьогодні, а розвиток - це щось перспективне. 

Пані Ірина стверджує, що військові структури транслюють колективну свідомість, яка найкраще розвинена у 40-річних. Тому покоління 30-45  розуміє: обравши війська, вони мають бути на плаву, відповідати викликам епохи та розуміють відповідальність за весь колектив.
 У нашому віці чітко працює інстинкт самозбереження та високий рівень відповідальності… Натомість, якщо говорити про 20-річних – у них відсутнє відчуття майбутнього в наших реаліях. Вони хочуть незалежності: якщо вихідний – то вихідний. А наше покоління каже: «служба – то служба.
Хто є хто: війна

Найбільш пристосованими до умов війни, за словами Ірини, виявилися 30- і 20-річні.

Інколи на війні деякі молоді рано “стають старенькими”- ловлять мудрість за хвіст та усвідомлюють стан речей на рівні 40 років. Так з’являється синергія амбіції та відповідальності і це породжує майстерність, саме вони можуть і стають командирами, — каже Ірина Кардинал.

20–30 років – це люди, які іду в ва-банк. А коли люди йдуть ва-банк – доля їм підігрує, вони ніби вигукують «життя, я тобі довіряю». Саме такі люди найчастіше виходять з будь-якої ситуації, бо вони люблять демонструвати живучість. Але брати відповідальність за інших їм важко.

Хоча деякі 30-річні все ж взяли відповідальність за колектив на війні, бо не справилися 45 – 60-річні, які вміли грати лише за застарілими правилами, у той час, коли війна вимагає діяти за новими.
 Бебі Бумери та “ікси” не хотіли усвідомити хитрість: бути незрозумілим ворогу, який має з нами одну соціально-історичну базу , — продовжила психологиня.
Авторитарність чи рівність?

В українській системі ментальності, каже Віктор, треба змінювати стосунки: керівник-підлеглий, підлеглий-керівник.

Військова система вимагає підпорядковуватися та не обговорювати наказ командира, тобто існує авторитарна система ідеалів. Будь-яка ініціатива повинна перегукуватись з інтересами та побажаннями командира.
Фото Олексія Павлюка
Ми люди військові: носимо однострій, є питання статутні, є питання законні, є питання субординації. Але якби ми не намагалися мислення не зміниться. Конфлікти поколінь – це як питання батьків і дітей, де важливо скоротити дистанцію, не порушуючи культури та спільних ідей, — говорить Віктор Голумбівський.

Зрілим керівникам важко усвідомити, що вони щось не розуміють і хтось може бути більш професійним ніж вони, бо у їхньому розумінні вік і знання – це синоніми. Такому керівнику важко заперечити, це сформований страх, а молодь, яким прикривають тил "ікси" – ще цього не усвідомлює.

«От чому у СРСР було мало якісної техніки та машин, ніж на заході? 

— Бо у пострадянському світі була планова система: встановили робити так – і спробуй відійти від плану, а на заході приходила молодь до керівника-інженера, кажуть: «слухайте, ми тут творчим колективом подумали і вирішили покращити дещо, або створили ноу-хау», а їм: «давайте!». На заході рухала розвитком ринкова економіка, а на сході планова».
У один голос наші герої радять змінювати менеджмент відносин. Адже, спілкування має бути не з позиції «буде так, як я вирішив». У дискримінації молодь не зможе фонтанувати креатив чи зміни.

У підлеглих має формуватися відчуття, що він не може підставити керівника, каже Віктор, та авторитет командира, а у керівника авторитет підлеглого, свіжого мозку. Щоб він відчував, що командир може на них покластися.

СХОЖІ МАТЕРІАЛИ
На своїй чужій землі

Репортаж
Про нацгвардійців, які охороняють дипломатичні представництва та консульські установи в Україні.
Далі
Жити небом

Фотоісторія
У всеукраїнський День парашутистів про вчинки, на які наважаться лише рішучі. Про обличчя тих, хто тримає пульс країни згори.
Далі
Запах неба не через скло

Репортаж
На написання цього тексту нас надихнули парашутисти Національної гвардії, які сьогодні, 26 липня, святкують свою приналежність до справи, до уміння летіти під куполом, з крилами з металу.
Далі
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website