Однією з ознак українських реалій упродовж 6 років є жінка-військова, звідси – велика ймовірність нестачі виховання, або втрати зв’язку з дитиною. Особливо це стосується жінок, які виконували чи виконують завдання в АТО, а тепер в районі ООС.
Нині в українському війську 57 тисяч жінок-військовослужбовців. Запит на гендерну рівність у війську України зріс через політичну нестабільність у державі з початком антитерористичної операції. Крім того, тенденція упровадження жіночої сили на службу в армії є важливим аспектом євроінтеграції України.
Історії українок, вбраних в оливу, різниться зсередини, бо в кожній історії унікальні обставини: одна була волонтеркою, інша дружиною офіцера чи добровольця, третя – лікаркою чи психологинею, яку покликала війна.
У нашому матеріалі-дослідженні ми знайшли героїнь, які отримали досвід материнства після війни, знайшли сили адаптуватися на мирній землі та знають, як пережита війна мамою впливає на формування особистості у дитини.
Нині в українському війську 57 тисяч жінок-військовослужбовців. Запит на гендерну рівність у війську України зріс через політичну нестабільність у державі з початком антитерористичної операції. Крім того, тенденція упровадження жіночої сили на службу в армії є важливим аспектом євроінтеграції України.
Історії українок, вбраних в оливу, різниться зсередини, бо в кожній історії унікальні обставини: одна була волонтеркою, інша дружиною офіцера чи добровольця, третя – лікаркою чи психологинею, яку покликала війна.
У нашому матеріалі-дослідженні ми знайшли героїнь, які отримали досвід материнства після війни, знайшли сили адаптуватися на мирній землі та знають, як пережита війна мамою впливає на формування особистості у дитини.
Олена «Фея» Колесник: Материнство – це увага
Олена Колесник вперше вибухи війни почула ще у 2016 році. Тоді тільки підписавши контракт з ЗСУ, одразу поїхала на Схід держави, де була зв’язківкою. На той час її сину Даніславу виповнилось 3 роки. Пізніше, аби частіше бачити сина, перевелася на службу у Національну гвардію України, де була кулеметницею. Тепер «Фея» служить у відділенні психологічного забезпечення військової частини 3028 Нацгвардії.
Олена виховує Даніслава сама. Загалом в Олени 7 ротацій в зону бойових дій та багато відряджень і з кожним разом син почав віддалятися від матері, навіть, почав називати її на ім’я.
 |  |  |
“
Після відряджень в район проведення АТО мене, як матері йому бракувало. Взагалі, дуже важко було поєднувати військову службу з вихованням маленького сина. Хоча служба дає можливість забезпечити потреби дитини, але водночас ти не приділяєш достатньої уваги його вихованню.
Мами після повернення з району проведення операції Об’єднаних сил, зі слів психологині Нацгвардії Ірини Кардинал, намагаються якомога більше турбуватися про дітей, бояться відпустити дитину від себе, поза тим – вчать виживати. До того ж, вимоги до таких дітей – більші. Характер ставлення до дитини закладено в жінці при народженні. Тоді як у вагітної військової змінюється саме сприйняття життя після війни
“
Ветеранки знають, що діти за їхньої відсутності мають піклуватися про себе самі.
Тому, коли Олена була вдома, щоб повернути довіру сина повністю віддавалася йому: читали книги, розважалися і просто розмовляли. Зізнається, що рано почала ставитися до сина, як до дорослого чоловіка, вимагати більшого, ніж міг у 3 роки…
“
Він цього не розумів і це мене ще більше засмучувало. Та з часом я зрозуміла, що коли я була у відрядженнях, а це майже постійно, йому просто не вистачало материнського тепла.
Відомо, що мати в сім'ї створює емоційний клімат, від якого великою мірою залежить духовний стан дитини. Зв'язки «мати-дитина» мають найважливіше значення для розуміння сформованої структури сім'ї, її актуального стану і напрямків майбутнього розвитку. Проблема «недовиховання» Олену турбувала кожен день, адже зранку до вечора вона на службі, приходить додому втомленою та знервованою.
– Як поєднувати у собі жіночність вдома та войовничість на полі бою, як адаптуватися до мирної землі та не втратити зв'язок з дитиною?
– Як поєднувати у собі жіночність вдома та войовничість на полі бою, як адаптуватися до мирної землі та не втратити зв'язок з дитиною?
“
Я зрозуміла для себе одне: потрібно роботу залишати на роботі, а вдома бути ніжною та люблячою матір’ю. Ще перед виходом з робочого місця, треба почати думати про дім, сім’ю, дітей, що будете робити разом. Тобто, тоді як ви стаєте на поріг будинку, ви повинні абстрагувати і жити в обставинах часу, а не в думках. Ще як варіант: перед виходом напишіть усі свої робочі думки, плани й ідеї на аркуш. Спробуйте позбутися шуму і хаосу, що оселився у вашій голові.
Хоча Олені здається, що знайшла підхід до виховання Даніслава, вона не припиняє прислухатися до нього, а не до своїх суб’єктивних уявлень про світ. Зі слів жінки, батькам часто буває важко визначити, що є правильним для дитини і цей пошук часто супроводжується відчуттям неспокою і тривоги. Складні ситуації є частиною життя, тим досвідом, на якому ми можемо вчитись і дорослішати з ними.
Хоча Олені здається, що знайшла підхід до виховання Даніслава, вона не припиняє прислухатися до нього, а не до своїх суб’єктивних уявлень про світ. Зі слів жінки, батькам часто буває важко визначити, що є правильним для дитини і цей пошук часто супроводжується відчуттям неспокою і тривоги. Складні ситуації є частиною життя, тим досвідом, на якому ми можемо вчитись і дорослішати з ними.
“
Замість того, щоб намагатися стати ідеальними батьками, дуже важливо бути просто «нормальними» батьками, які дбають про свою дитину й роблять усе, що в їхніх силах.
Анна «Сова» Ладєєва: Материнство заземляє
Старшому сину Анни Ладєєвої – Сашкові 20 років, а Віктору – 15. Наймолодшого сина Анатолія народила в 40, півтора роки потому.
Анна Ладєєва – підполковник медичної служби, офіцер оперативно-тактичного рівня, зараз Анна на посаді заступника начальника Центру обробки інформації з медичного забезпечення.
До 2015 року жінка була військовою у Науково-дослідному інституті проблем військової медицини, у відділі бойової патології. Брала участь у розробці та впровадженні плану виконання рішень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в складі робочої комісії Міністерства оборони України для сил сектору безпеки та оборони.
У 2016 перше потрапила в АТО у складі медичної розвідки, вдруге у 2017-му була заступником начальника медичної служби сектору. А у квітні 2019 виконувала обов'язки за оперативно-медичним напрямком в штабі ООС, оскільки, в 2019-му проходила військову службу на посаді старшого офіцера оперативно-медичного управління Головного військово-медичного управління.
Тоді при виконанні завдань у штабі Аня і дізналася, що чекає сина. Зі сходу жінка виходила вже на 7-му місяці вагітності.
Розповідає, що з початком війни, посестри, які мали дітей з обмеженими можливостями та дітей до 14 років, могли розірвати контракт до моменту стабілізації ситуації в країни.
Старшому сину Анни Ладєєвої – Сашкові 20 років, а Віктору – 15. Наймолодшого сина Анатолія народила в 40, півтора роки потому.
Анна Ладєєва – підполковник медичної служби, офіцер оперативно-тактичного рівня, зараз Анна на посаді заступника начальника Центру обробки інформації з медичного забезпечення.
До 2015 року жінка була військовою у Науково-дослідному інституті проблем військової медицини, у відділі бойової патології. Брала участь у розробці та впровадженні плану виконання рішень Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» в складі робочої комісії Міністерства оборони України для сил сектору безпеки та оборони.
У 2016 перше потрапила в АТО у складі медичної розвідки, вдруге у 2017-му була заступником начальника медичної служби сектору. А у квітні 2019 виконувала обов'язки за оперативно-медичним напрямком в штабі ООС, оскільки, в 2019-му проходила військову службу на посаді старшого офіцера оперативно-медичного управління Головного військово-медичного управління.
Тоді при виконанні завдань у штабі Аня і дізналася, що чекає сина. Зі сходу жінка виходила вже на 7-му місяці вагітності.
Розповідає, що з початком війни, посестри, які мали дітей з обмеженими можливостями та дітей до 14 років, могли розірвати контракт до моменту стабілізації ситуації в країни.
 |  |
“
Багато з них таки пішли, але у 2018-му вони почали призиватися повторно.
Виявилося, що саме офіцерки частіше за все брали відстрочку, натомість, жінки з добровольчих батальйонів виявилися стресостійкими і залишалися.
Виявилося, що саме офіцерки частіше за все брали відстрочку, натомість, жінки з добровольчих батальйонів виявилися стресостійкими і залишалися.
“
Вони перенесли кров-піт-біль перших років і знали, чого це їм вартує.
Перший тест на третю вагітність Анна робила в АТО. Дізнавшись, вона могла повідомити командиру про дитину, таким чином, її б перевели в пункт постійної дислокації або на полегшену службу, але для неї це б означало здатися...
Перший тест на третю вагітність Анна робила в АТО. Дізнавшись, вона могла повідомити командиру про дитину, таким чином, її б перевели в пункт постійної дислокації або на полегшену службу, але для неї це б означало здатися...
“
Я розуміла, що позбавлюся професійного досвіду, заради якого я приїхала.
Згадує, що дізналася, що носить хлопчика, не за романтичних обставин, а тоді, коли в шпиталь привезли дівчину з опіками від «птуру» (протитанкової керованої ракети).
Згадує, що дізналася, що носить хлопчика, не за романтичних обставин, а тоді, коли в шпиталь привезли дівчину з опіками від «птуру» (протитанкової керованої ракети).
“
Віка була вже у приймальній, але мене підмінили і я поїхала в місто Бахмут, Донецької області, на УЗІ, куди давно чекала черги. Проте приїхавши, дізналася, що Віка померла.
Аня приховувала округлий живіт під військовою формою. Тому у Київ жінка повернулася вже після закінчення ротації, за два місяці до пологів. Нещодавно жінці вдалося адаптуватися до стабільного життя, щоправда, довгий час проходила реабілітацію у психолога.
Аня приховувала округлий живіт під військовою формою. Тому у Київ жінка повернулася вже після закінчення ротації, за два місяці до пологів. Нещодавно жінці вдалося адаптуватися до стабільного життя, щоправда, довгий час проходила реабілітацію у психолога.
“
Знаєте, дівчатам все ж таки легше повертатися з війни, коли вони стають мамами, вони цим самим заземлюються. Це не правда, що жінка після війни боїться чи не хоче народжувати. Оскільки це бажання індивідуальне і залежить, в першу чергу, від того, чи є на кого покластися, крім того – це ще й про внутрішню готовність жінки.
Я отримую повне задоволення лишень останні 4 місяці. Я майже рік плакала і тримала все в собі, але мені допомогли дівчата-ветеранки і витягли мене з депресії.
Оскільки післявоєнна депресія посилюється пологовою, з'являється потреба у психологах та лікуванні спини. Необхідно визначитися, коли ви плануєте виходити на роботу (це необхідно для планування, яке ставши мамою, буде важливим). І обов’язково варто проаналізувати, які в тебе є права як у військової.
Я отримую повне задоволення лишень останні 4 місяці. Я майже рік плакала і тримала все в собі, але мені допомогли дівчата-ветеранки і витягли мене з депресії.
Оскільки післявоєнна депресія посилюється пологовою, з'являється потреба у психологах та лікуванні спини. Необхідно визначитися, коли ви плануєте виходити на роботу (це необхідно для планування, яке ставши мамою, буде важливим). І обов’язково варто проаналізувати, які в тебе є права як у військової.
“
Захиснице, вчися не панікувати! Відпочивай більше, мрій яскраво, мандруй. Ми з Анатолієм саме плануємо «Гірську терапію» Карпатами з Наталі Салімовою. Ті, хто пройшов війну, цінують чесні стосунки, життя і час із близькими людьми.
Зі слів Анни, спілкування з цивільними мамами про батьківство не задається.
Зі слів Анни, спілкування з цивільними мамами про батьківство не задається.
“
Цивільні мами заморочуються скільки разів стерилізувати пустушку, коли вводити догодовування, чи давати до року буряк, чи ні… Натомість, ветеранки відважно дивляться на життя і не створюють ідеальних умов «вирощування» дитя. Нас загартував військовий досвід, він нормально "присадив" нас і тепер ми спокійніше ставимося до побутових дрібниць.
Діти у таких мам за словами психолога, мають логічне мислення, вміють абстрагуватися від навколишніх обставин та мають посилене відчуття самозбереження. Вони більш відповідальні, а от діти, які народилися після війни потребуватимуть більшої уваги.
Діти у таких мам за словами психолога, мають логічне мислення, вміють абстрагуватися від навколишніх обставин та мають посилене відчуття самозбереження. Вони більш відповідальні, а от діти, які народилися після війни потребуватимуть більшої уваги.
“
Цим самим, діти намагаються врятувати маму, щоб вона відчувала, що вона потрібна комусь.
За словами Ірини, коли мама перебувала у стресовому стані плід перейняв її страх під час вагітності, який руйнував матір). Так само і адреналіну у їхній крові, безсумнівно більше ніж у інших дітей.
За словами Ірини, коли мама перебувала у стресовому стані плід перейняв її страх під час вагітності, який руйнував матір). Так само і адреналіну у їхній крові, безсумнівно більше ніж у інших дітей.
“
Одна військова навідниця-кулеметниця розповідала, що її син, ще бувши в утробі, не міг заспокоїтися під час перемир’я, а коли починали стріляти – заспокоювався. Це мобілізувалася Іра, а разом з нею і її син Назар. Тому тепер у спокійному середовищі Назару не сидиться…
Зі слів Анни Ладєєвої, вона все ще планує повертатися на службу та їздити на схід, «я досі не повернулася». Але тепер вирушить із сином. Для цього винайматиме квартиру і братиме з собою когось із рідних, аби син був завжди у зоні досяжності. «Таке воно, материнство під гамір вибухів…»
Труднощі адаптації, каже Ірина Кардинал – психолог Нацгвардії, неодмінно будуть: психологічна травматизація, яка відбувається на війні, зі втратою побратимів та близьких не минає швидко і легко. Людина на війні постійно виживає і перебуває в небезпеці. Навіть, в цивільному житті ці загострені почуття небезпеки, справедливості – не зникають.
Труднощі адаптації, каже Ірина Кардинал – психолог Нацгвардії, неодмінно будуть: психологічна травматизація, яка відбувається на війні, зі втратою побратимів та близьких не минає швидко і легко. Людина на війні постійно виживає і перебуває в небезпеці. Навіть, в цивільному житті ці загострені почуття небезпеки, справедливості – не зникають.
“
Важко позбутися спогадів війни. Тому простіше, коли у військових матерів є дитина чи кохані люди, які тут, у цивільному житті, потребують їхньої уваги. Тоді вся агресія заміщується любов’ю,
СХОЖІ МАТЕРІАЛИ
